Велика буква і лапки у власних назвах ( 11 клас )

Вживання великої літери

З великої літери пишуться:

1. Імена людей, по батькові, прізвища, псевдоні­ми, конспіративні клички, прізвиська: Іван Петро­вич Котляревський, Леся Українка (Лариса Петрів­на Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська), Юрій Клен (Освальд Бургардт), Данило Галиць­кий, Нестор Літописець, Олександр Невський,Ярослав Мудрий; також: Кобзар (про Тараса Шевченка), Каме­няр (про Івана Франка) тощо,

У складних прізвищах, псевдонімах та іменах, які пишуться через дефіс, кожна складова частина по­чинається великою літерою: Квітка-Основ'яненко, Нечуй-Левицький, Сергєєв-Ценський, Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза.

2.   Назви міфологічних істот і божеств: Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Будда, Венера, Молох, Перун.

3.      Дійові особи в байках, казках, драматичних тво­рах: Ворон, Заєць, Лисиця, Осел, Щука, Лісовик, Мав­ка, Перелесник, Дід Мороз, Той, що греблі рве, Червона Шапочка, Буряк, Троянда, Хліб.

4. Назви найвищих державних установ України: Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України.

5. Назви найвищих державних посад України та міжнародних посад:Генеральний секретар ООН, Пре­зидент України,  Голова Верховної Ради України, Гене­ральний прокурор України.

6.      Умовні власні назви в актах, договорах та інших офіційних документах:Високі Договірні Сторони, Ав­тор і Видавництво тощо.

7. Клички свійських тварин: Сірко (собака), Сні­жинка (кішка), Гнідко, Стріла(коні), Круторогий, Сивий (воли), Рекордистка, Лиска (корови) та ін.

8. Назви сортів рослин у спеціальній літературі: Антонівка, Білий налив, Сніговий кальвіль, Паперівка (яблуні), Українська глива, Лісова красуня(груші), Ре­корд, Угорка (сливи), Шпанка рання (вишня); але в за­гальному вживанні вони пишуться з малої літери: ан­тонівка, глива, угорка.

9.       Астрономічні назви: Велика Ведмедиця, Козеріг, Марс, Молочний Шлях, Сатурн, Юпітер. Так само пи­шуться народні назви сузір'їв і галактик: Великий Віз, Квочка, Пасіка, Чумацький Шлях тощо.

Це треба знати!

Слова земля, місяць, сонце пишуться з великої лі­тери тоді, коли вони вживаються як астрономічні на­зви: Навколо Сонця обертається Земля зі своїм супут­ником Місяцем. Але: обробіток землі, схід сонця.

10. Назви сторін світу: захід, південь, північ, схід, південний захід, якщо під цими назвами маються на увазі краї чи народи: Далекий Схід, Західна Україна, країни Заходу, курорти Півдня, народи Півночі, Півден­не Полісся, Північна Буковина, Схід прокинувся.

11. Географічні й топографічні власні назви, крім службових слів і родових означень (затока, мис, море, острів, пік, хребет та ін.): Азія, Антарктида,Балканський півострів, Берингове море, Північнокримський ка­нал, Володимир-Волинський плат, гора Говерла, Грибо­ва губа, Зелений мис, озеро Ільмень, Кавказький хребет, пік Шевченка, Москва-ріка, Нагаєва бухта, протока Па-де-Кале, Панамський перешийок, Перська затока, Північний полюс, Східноєвропейська рівнина, Урало-Кушумський степ.

Коли означуване слово, що входить до географіч­ної назви, не виражає родового поняття, то воно пи­шеться з великої літери: Біла Церква, Біловезька Пуща (заповідник), Булонський Ліс (парк), Великі Луки, Жовті Води, Залізні Ворота, Зелений Гай, Карські Во­рота. Так само з великої літери пишуться складові частини географічних назв, що означають титули, по­сади, фах та ін.:мис Капітана Джеральда, набережна Лейтенанта Шмідта, а також затока Святого Лаврентія.

12. Назви вулиць (бульварів, провулків, проспек­тів), шляхів (залізничних, морських та ін.), каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків та ін. пишеться з великої літери, а їхні родові позна­чення – з малої: Андріївський узвіз, Байкало-Амурська магістраль, бульвар Тараса Шевченка, Військово-Грузинська дорога, вулиця Петра Сагайдачного, Жито­мирська автострада, Львівська площа.

Якщо в назвах вулиць, проспектів, населених пунктів тощо слова брід, вал, ворота, міст, шлях, яр та ін. вже не сприймаються як родові позначення, то вони пишуться з великої літери: Боричів Тік, Добрий Шлях,Козиний Брід, Красні Ворота, Кузнецький Міст, Ярославів Вал (вулиці), Гола Пристань(місто), Козинські Горби (урочище), Сухий Яр (село).

13.Назви груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій:Антанта, Балканські кра­їни, Європейське Економічне Співтовариство, Спів­дружність Незалежних Держав, Всесвітня Рада Миру, Міжнародний комітет Червоного Хреста, Організація Об'єднаних Націй, Рада Безпеки, Троїстий союз.

14. Назви держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць:Арабська Республіка Єгипет, Держава Бахрейн, Республіка Білорусь, Карельська Ав­тономна Республіка, Китайська Народна Республіка, Корейська Народно-Демократична Республіка.

15. У назвах автономних областей та округів, а та­кож країв, областей, районів, сільрад, колгоспів, рад­госпів з великої літери пишеться тільки перше сло­во: Во­линська область, Єврейська автономна область, Краснодарський край, Мусі­ївський колгосп ім. Т. Шев­ченка, Ненецький автономний округ, Новомлинівська сільрада, Петрівський радгосп, Рожищенський район, Уманська міськрада.

Це правило поширюється й на назви старого адміністративно-територіального поділу: Берегівський округ, Вітебське воєводство, Лохвицький повіт, Ново­ро­сійська губернія, Черкаське староство.

16. Неофіційні назви держав, одиниць територі­ального поділу та образні назви географічних об'єктів: Буковина, Вінниччина, Закавказзя, Закарпаття, Золо­то­верхий (Київ), Наддніпрянщина.

У спеціальному стилістичному вживанні пишуться з великої літери й загальні назви: Батьківщина тощо.

17. У словосполученнях — назвах державних, пар­тійних, громадських, проф­спілкових та інших уста­нов і організацій як України, так і інших держав з ве­ли­кої літери пишеться тільки перше слово, що вхо­дить до складу назви:Верховний суд США, Генеральні штати Королівства Нідерландів, Збройні сили України, Народна палата Республіки Індії.

Це стосується й назв державних установ минуло­го: Державна дума, Земський собор, Тимчасовий уряд, Центральна рада.

18. У назвах міністерств і їхніх головних управлінь, а також у назвах інших установ та організацій, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: Національний банк України, Мініс­терство освіти України, Міністерство культури Украї­ни, Палата мір і вимірних приладів, Українське товари­ство охорони пам'яток історії та культури.

19. Правопис складених назв заводів, фабрик, комбінатів, виробничих об'єд­нань, шахт, підпри­ємств, установ, а також наукових і навчальних закла­дів, кіно­театрів, театрів, парків культури та відпочин­ку, клубів тощо підпорядкований таким правилам:

а) якщо підприємство, установа, заклад і т. ін. ма­ють символічну назву, но­мер чи носять чиєсь ім'я, то їх можна писати повністю або скорочено. При цьо­му в повних назвах початкове слово та перше сло­во взятої в лапки символічної (умовної) назви, ім'я тощо пишуться з великої літери, а всі інші слова – з малої: Київський завод «Арсенал», Республіканське ви­робниче об'єднання «Поліграф­книга», Десятий міжна­родний з'їзд славістів, Центральна наукова бібліоте­ка АН України імені В. І. Вернадського, Київський вій­ськовий округ;

б) перше слово власних назв академій, інститутів, науково-дослідних уста­нов, кінотеатрів, театрів, му­зеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, незважаючи на те, що воно є родо­вим позначенням: Академія наук України, Кінотеатр ім. О. Довженка, Книжкова палата, Державний музей українського образотворчого мистецтва;

в) з великої літери пишеться перше слово складе­них назв типу: Київський буди­нок мод, Львівський па­лац одруження, Харківський клуб метробудівників.

20. Назви художніх, музичних творів і т. ін., на­укових праць, газет, журналів, історичних пам'яток тощо пишуться з великої літери в лапках:поема «Ене- їда», повість «Тіні забутих предків», опера «Запоро­жець за Дунаєм», пісня «Стоїть гора високая», підруч­ник «Історія України».

Це треба знати!

З великої літери, але без лапок пишуться назви куль­тових книг: Апостол, Біб­лія, Євангеліє, Коран, Псалтир, Часослов, а також назви релігійних понять:Бог (але бог Перун та ін.), Божа Матір, Син Божий, Святий Дух.

21.Назви вокзалів, станцій, портів, пристаней і т. ін.: Київський вокзал (у Мос­кві), станція Фастів Перший, станція метро «Радянська», порт Балаклава, пристань Ржищів тощо.

22. Назви будинків відпочинку, пансіонатів, сана­торіїв, дитячих таборів, готе­лів, кемпінгів, рестора­нів, кав'ярень та ін. пишуться в лапках і з великої лі­тери: будинок відпочинку «Зоря», пансіонат «Здоров'я».

23. Назви пам'яток архітектури, замків, храмів тощо: Андріївська церква, Зо­лоті ворота, Колізей, Києво-Печерська лавра, Хотинський замок, Софійський собор.

24. Назви історичних подій, епох, війн, револю­цій, народно-визвольних рухів, повстань, революцій­них свят, знаменних дат і т. ін.: Велика французька револю­ція, епоха Відродження, Вітчизняна війна, Колі­ївщина, Хмельниччина, Семи­річна війна, Кривава неді­ля. З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів: Благовіщення, Великдень, Івана Купала, Петра й Павла, Покрова, Різдво, Теплого Олекси, Успіння, Ве­ликий піст, Петрівка, Пилипівка, Спасівка тощо.

Це треба знати!

Якщо початковий порядковий числівник у скла­деній назві написаний циф­рою, то наступне слово пишеться з великої літери: 8 Березня, 1 Травня.

25. Назви конгресів, конференцій, договорів, най­важливіших документів тощо: Конгрес захисту культу­ри, Конституція України, Потсдамська угода, Акт про­го­лошення незалежності України, Декларація прав людини.

26. Назви орденів, відзнак (крім родових назв): орден Вітчизняної війни, орден Дружби народів, орден Незалежності, орден Почесного легіону, орден Пошани.

Якщо така назва береться в лапки, то з великої лі­тери пишеться тільки перше слово та власне ім'я, що входить до складу цієї назви: орден «Мати-героїня», медаль «За відвагу», медаль «За визволення Варшави».

27. Назви літаків, автомобілів, тракторів та інших машин, пов'язані з наймену­ванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють, пишуться з великої літе­ри в лапках: літак «Антей», автомобіль «Таврія», ав­тобус «Турист», комбайн «Нива», трактор «Білорусь».

Це правило поширюється й на назви виробів, продуктів, що стали фірмовим або сортовим їх озна­ченням: печиво «Столичне», вино «Перлина степу», цу­керки «Пташине молоко».

28. Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів-ів (-ов(а), -ов(е), -ев(е)), -їв (-єв(а), -єв(е)), -ин (-ин(а), -ин(е)), -їн (-їн(а), -їн(е)), якщо вони означають належність чогось пев­ній особі:Андрієві книжки, Грін­ченків словник, Маріїн лист, Тичинине слово, Шевченкові поезії.

29. Прикметники, які входять до складених осо­бових назв людей як прізвись­ка:Володимир Великий, Данило Галицький, Дюма Старший, Карл Сміливий.

30. Прикметники, утворені від іменників – влас­них назв, якщо вони входять до складу назв, що за змістом дорівнюють словосполукам «імені когось», «па­м'яті когось»: Нобелівська премія, Франківська кім­ната, Шевченківська премія.

31. Складноскорочені назви (абревіатури), якщо вони вживаються на позна­чення одиничних установ: Укрінформ, Укрпрофрада, АТС, КНР, СНД, УРП, УТН.

Вживання малої літери

З малої літери пишуться:

1.      Назви тварин, птахів, страв, напоїв, тканин і т. ін., утворені від географіч­них найменувань: бостон (ткани­на), йоркшир (порода свиней), легорн (порода курей).

2.Назви частин, відділів, відділень, секторів та ін­ших підрозділів установ, орга­нізацій, а також слова актив, збори, з'їзд, конференція, президія, сесія, сим­по­зіум, рада(інституту) тощо.

3.   Складноскорочені слова, якщо вони є родо­вими назвами: колгосп, медінсти­тут, облвиконком, райвно, райрада.

4. Імена та прізвища людей, які стали загальними назвами людей і предметів:донжуан, ловелас, ментор, меценат, робінзон, браунінг (пістолет), галіфе (штани),дизель (двигун), макінтош (одяг), максим (кулемет), рентген (апарат), френч (одяг). Так само пишуться за­гальні назви, утворені від власних імен (прі­звищ): бо­напартизм, мічурінець, пушкініст, шевченкіана.

5.  Назви народів, племен, а також назви людей за національною ознакою або за місцем проживання: араби, африканці, латино-американці, ацтеки, ірокези, поляни, білорус, латвієць, росіянка, українець, киянин, львів'яни, полтавець, полтавка.

6.  Родові назви міфологічних істот: ангел, демон, лісовик, муза, німфа, ру­салка, титан, фавн, фея.

7. Індивідуальні міфологічні назви, що перетвори­лися на загальні або вжи­ваються в переносному зна­ченні: молох війни; на спортивну арену вийшли сучас­ні геркулеси.

8.   Назви посад, звань, учених ступенів тощо: го­лова, декан, директор, мі­ністр, ректор, президент АН України, академік, генерал-лейтенант, заслуже­ний діяч мистецтв, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, народний артист України, член-кореспондент, доктор наук, кандидат наук.

9.      Назви титулів, рангів, чинів: барон, герцог, граф, ім­ператор, князь, колезь­кий асесор, король, принц, цар, шах.

10. Родові означення при астрономічних назвах: зірка Альтаїр, комета Галлея, Тунгуський метеорит, сузір'я Великого Пса, туманність Андромеди.

Література на літо !!!!

7 клас

Суспільно-побутові пісні:

«Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «Гомін, гомін по діброві», «Ой у степу криниченька». Коломийки: «Дозвілля молоді», «Жартівливі коломийки».

Про минулі часи:

Іван ФРАНКО. «Захар Беркут»,

Тарас ШЕВЧЕНКО. «Мені тринадцятий минало…», Тополя», «Як умру, то поховайте…»,

Михайло СТЕЛЬМАХ. «Гуси-лебеді летять…»,

Андрій Чайковський. «За сестрою»,

Григір ТЮТЮННИК. «Климко».

«Ти знаєш, що ти — людина»:

Олекса СТОРОЖЕНКО. «Скарб»,

Богдан ЛЕПКИЙ. «Мишка (Казка для дітей, для малих і великих)»,

Ліна КОСТЕНКО. «Дощ полив…», «Кольорові миші», «Чайка на крижині», «Крила»,

Василь СИМОНЕНКО. «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти — людина…», «Гей, нові Колумби й Магеллани…»,

Марина ПАВЛЕНКО. «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських»,

Любов ПОНОМАРЕНКО. «Гер переможений».

«Ми — українці»:

Олег Ольжич. «Захочеш – і будеш» (із циклу «Незнаному воякові»),

Олена Теліга. «Сучасникам», «Радість»,

Олександр ГАВРОШ. «Неймовірні пригоди Івана Сили»,

Андрій МАЛИШКО. «Пісня про рушник», «Чому, сказати, й сам не знаю»

8 клас

Українські історичні пісні:

«Зажурилась Україна», «Та, ой, як крикнув же козак Сірко», «Ой Морозе, Морозенку», «Максим козак Залізняк», «Чи не той то Хміль», «За Сибіром сонце сходить».

Усна народна творчість:

Пісні Марусі ЧУРАЙ. «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю».

Українські народні думи:

«Маруся Богуславка»,

Світ української поезії:

Тарас ШЕВЧЕНКО. «Думи мої, думи мої…» (1847), «Ой три шляхи широкії…», «Мені однаково, чи буду…»,

Леся УКРАЇНКА. «Давня весна», «Хотіла б я піснею стати…», «Давня казка»,

Володимир СОСЮРА. «Любіть Україну!», «Васильки», «Осінь»,

Володимир ПІДПАЛИЙ. «…Бачиш: між трав зелених…», «Зимовий етюд»,

Василь ГОЛОБОРОДЬКО. «З дитинства: дощ» («Я уплетений…»), «Наша мова», «Теплі слова».

Національна драма:

Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ. «Сто тисяч»,

Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ. «Дорогою ціною»,

Олександр ДОВЖЕНКО. «Ніч перед боєм»,

Ніна БІЧУЯ. «Шпага Славка Беркути».

Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало»,

Юрій Винничук. «Місце для дракона».

Український гумор:

Валентин ЧЕМЕРИС. «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання».

9 клас

Родинно-побутові пісні:

«Місяць на небі, зiроньки сяють», «Цвіте терен, цвіте терен», «Сонце низенько».

Українські народні балади «Ой летіла стріла», «Ой на горі вогонь горить».

Давня література:

Перекладна література Біблія (фрагменти). Легенди: про Вавилонську вежу, про Мойсея. Притча про блудного сина. «Слово о полку Ігоревім».

Українська література доби Ренесансу і доби Бароко:

Григорій СКОВОРОДА. «Бджола та Шершень», «Всякому місту — звичай і права», «De libertate».

Нова українська література:

Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. «Енеїда», «Наталка Полтавка»,

Григорій КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. «Маруся».

Література українського романтизму:

Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ. «Пан та Собака»,

Євген ГРЕБІНКА. «Ведмежий суд». «Човен»,

Микола ГОГОЛЬ. «Тарас Бульба»,

Тарас ШЕВЧЕНКО. «Сон» «Кавказ» «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» («Катерина», «Наймичка», «На панщині пшеницю жала…», «Марія», «У нашім раї на землі…» «На панщині пшеницю жала…». «Наймичка». «Доля», «Росли укупочці, зросли…»

Пантелеймон КУЛІШ. «Чорна рада»,

Марко ВОВЧОК. «Інститутка»,

Михайло СТАРИЦЬКИЙ. «Не зaхвати солодкого зомління…»,

Іван НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ. «Кайдашева сім’я».

10 клас

Література 70-90-х років ХІХ ст.:

Панас МИРНИЙ. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»,

Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ. «Мартин Боруля»,

Михайло СТАРИЦЬКИЙ. «Облога Буші»,

Борис ГРІНЧЕНКО. «Каторжна»,

Іван ФРАНКО. «Гімн» («Замість пролога»), «Сікстинська мадонна», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені…», «Легенда про вічне життя», «Декадент», «Мойсей», «Сойчине крило».

Українська література 1910-х років:

Михайло КОЦЮБИНСЬКИЙ. «Intermezzo», «Тіні забутих предків»,

Ольга КОБИЛЯНСЬКА. «Земля»,

Василь СТЕФАНИК. «Камінний хрест»,

Леся УКРАЇНКА. «Contra spem spero!», «І все-таки до тебе думка лине…», «Хвиля», «Стояла я і слухала весну…», «Уста говорять: “Він навіки згинув!..”», «Лісова пісня»,

Микола ВОРОНИЙ. «Іванові Франкові», «Блакитна Панна», «Інфанта»,

Олександр ОЛЕСЬ. «З журбою радість обнялась…», «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..», «По дорозі в Казку»,

Володимир ВИННИЧЕНКО. «Момент».

11 клас

Українська література 1920-1930 рр.:

Павло ТИЧИНА. «Арфами, арфами…», «О панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…», «Одчиняйте двері…», «Пам’яті тридцяти»,

Євген ПЛУЖНИК. «Для вас, історики майбутні…», «Вчись у природи творчого спокою…», «Ніч… а човен – як срібний птах!..», «Річний пісок…»,

Микола ЗЕРОВ. «Київ − традиція»,

Максим РИЛЬСЬКИЙ. «Молюсь і вірю…», «Солодкий світ!..»,

Микола ХВИЛЬОВИЙ. «Я (Романтика)»,

Юрій ЯНОВСЬКИЙ. «Шаланда в морі», «Дитинство»,

Валер’ян ПІДМОГИЛЬНИЙ. «Місто»,

Остап ВИШНЯ. «Моя автобіографія», «Сом»,

Микола КУЛІШ. «Мина Мазайло».

Література в Західній Україні:

Богдан-Ігор АНТОНИЧ. «Зелена євангелія», «Різдво»,

Осип ТУРЯНСЬКИЙ. «Поза межами болю».

Еміграційна література:

Євген МАЛАНЮК. «Під чужим небом», «Стилет чи стилос?..»,

Іван БАГРЯНИЙ. «Тигролови».

Українська література 1940−1950 рр.:

Олександр ДОВЖЕНКО. «Україна в огні», «Зачарована Десна».

Українська література другої половини ХХ – початку ХХІ ст.:

Василь СИМОНЕНКО. «Задивляюсь у твої зіниці…», «Я…»,

Дмитро ПАВЛИЧКО. «Два кольори»,

Іван ДРАЧ. «Балада про соняшник»,

Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ. «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…»,

Ліна КОСТЕНКО. «Страшні слова, коли вони мовчать…», «Українське альфреско», «Хай буде легко. Дотиком пера…», «Я вранці голос горлиці люблю…», «Недумано, негадано…», «Маруся Чурай»,

Василь СТУС. «Господи, гніву пречистого…», «О земле втрачена, явися…», «Як добре те, що смерті не боюсь я…».

Проза другої половини ХХ ст.:

Олесь ГОНЧАР. «За мить щастя», «Залізний острів» (із роману «Тронка»),

Григір ТЮТЮННИК. «Три зозулі з поклоном»,

Валерій ШЕВЧУК. «Дім на горі».

Українська історична проза:

Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ. «Диво».